30 листопада 1986 року був підписаний Акт державної приймальної комісії про введення в експлуатації захисної споруди над зруйнованим четвертим енергоблоком Чорнобильської АЕС, якому дали назву «Об’єкт «Укриття» (далі — ОУ). А цього року — 34-та річниця завершення, мабуть, найнебезпечнішого та найскладнішого будівельного процесу в історії вітчизняної атомної енергетики. Нижче наведені деякі цікаві факти про особливості даного об’єкту, який на 30 років, до моменту насування нового безпечного конфайнменту, став фізичним бар’єром від зруйнованого аварією блоку.

1. Було розглянуто 18 концепцій проєкту, але більшість з них не були прийняті через значні витрати будівельних матеріалів, значні терміни будівництва, величезні трудовитрати та дози опромінення, а окремі рішення не могли бути реалізовані через відсутність відповідних технологій.

2. Об’єкт «Укриття», фактично, є поєднанням «старих» та «нових» конструкцій. Частиною силової бази ОУ є опорні колони четвертого енергоблоку, на яких знаходяться балки Б1, Б2, «Мамонт» та «Восьминіг».

3. Проєктування ОУ відбувалося шляхом аерофотозйомки, потім фотографії відправлялися до проєктних інститутів в Москву, Санкт-Петербург, Київ та Дніпро.

4. Процес будівництва ОУ — це колосальні цифри. Було використано 7000 тон металоконструкцій та 345 тисяч кубометрів бетонної суміші. Було задіяно 90 тисяч робітників, а сам процес будівництва проходив цілодобово, що дало змогу завершити проєкт в найкоротші терміни — 206 днів.

5. Для досягнення цих самих найкоротших термінів було створено величезну будівельну базу, в яку входили база постачання, база ремонту та обслуговування техніки, пункти прийомки та розвантаження будівельних конструкцій, бетонні заводи та інші об’єкти.

6. Задля оптимізації будівництва використовували метод укрупненого складання конструкцій на чистих майданчиках, які потім доставляли безпосередньо до монтажної зони.

7. З метою максимально зменшити дозові навантаження будівельників, була закуплена унікальна техніка — бетононасоси фірм «Путцмайстер», «Швінг» та «Вортінгтон», потужні крани — гусеничні «Демаги» та колісні «Лібхер», а також інші технічні засоби, дообладнані дистанційним керуванням та додатковим захистом.

8. Для управління процесом монтажу був створений спеціальний пост, обладнаний відеокамерами, які встановлювались на стрілах кранів та на вишках в зонах максимального огляду.

9. В перші тижні після вибуху на 4-му енергоблоці Чорнобильскої АЕС відбувались процеси плавлення активної зони реактора, а також бору, піску, свинцю, що активно скидували для припинення ланцюгової реакції та зниження температури. Застигла лава утворила собою, по суті, новий мінерал, який вчені, що досліджували внутрішні приміщення зруйнованого енергоблоку, назвали «чорнобиліт». Це був ортосилікат цирконію (ZrSiO4) з великими домішками урану у вигляді діпірамідальних кристалів розміром від 5 до 500 мікрон в коріумі.

10. Після завершення етапу ліквідації наслідків аварії, на об’єкті «Укриття» встановили різне високотехнологічне обладнання — систему пилопригнічення та пилозакріплення, системи радіаційного контролю, систему видалення рідких РАВ та ін.

11. В 2004-2008 роках на об’єкті «Укриття» були проведені роботи по стабілізації, основою для яких став «План здійснення заходів» або SIP (“Shelter implementation plan”). Були виконано 8 заходів, що дозволило зміцнити «Укриття». Найвидовищніший з них — будівництво зовнішньої конструкції підсилення, завдяки якій вдалося зняти навантаження з пошкоджених каркасу та стін західного фрагменту ОУ. Проведені роботи гарантували, що наявні конструкції об'єкта не обваляться, і надали час для успішного виконання проекту будівництва нового безпечного конфайнмента.

12. Також були проведені заходи із стабілізації вентиляційної труби другої черги (ВТ-2). Під час вибуху було пошкоджено силовий каркас труби, на оглядових майданчиках залишились фрагменти активної зони реактора. Тому 1996 —1998 роках в проводились дезактивація майданчиків по периметру труби, а після цього — ремонтні роботи балок каркасу ВТ-2. В 2011 році поряд із ВТ-2 було побудовано Нову вентиляційну трубу (НВТ), а через 2 роки — взимку 2013 року «стару» було демонтовано.

13. Після початку експлуатації ОУ роботи проводились як ззовні, так і в середині. Був створений Міжгалузевий науково-технічний центр «Укриття» під патронатом Академії технічних наук України, співробітники якого провели маштабні дослідження спільно з Курчатовським інститутом. Таким чином було виявлено місця розташування та встановлені характеристики паливовмісних мас, проведена дозиметрична розвідка приміщень.

14. Під час процесу ліквідації наслідків аварії 1986 року використовували робототехніку, що дало змогу знизити дозові навантаження всіх тих, хто працював на майданчику, а також на деякий час відмовитись від додаткового залучення трудових ресурсів. Процеси випробування нових прототипів дистанційно керованих роботів продовжились і в 90-ті роки. Була розроблена концепція ДКСА — дистанційно керованих самоходних агрегатів, а зовсім екзотичним роботом став «Магнітоход», який використовувався під час робіт на стінах ОУ та за рахунок використання самарій-кобальтових магнітів мав змогу нести значну вагу.

15. Щодо стану безпосередньо паливовмісних матеріалів, то на початку 2000-х років було виявлено, що з часом структура цього так званого коріуму руйнується під дією власної активності в субмікронний пил. Цей факт викликав певне занепокоєння в плані перспектив робіт по перетворенню об’єкта «Укриття» в екологічно безпечну систему, але в 2003-2005 роках Курчатовський інститут спільно з Інститутом проблем безпеки АЕС України провів низку досліджень та дійшли спільного висновку, що темпи утворення субмікронного пилу протягом 30-50 років не будуть сприяти його виходу за межі ані ОУ, ані нового безпечного конфайнменту.

16. Звичайно, що роботи ззовні і в середині об’єкту «Укриття» до сих пір вимагають персонал ЧАЕС досить відповідально ставитись до радіаційної безпеки. Тому міжнародне співробітництво також полягало і у впровадженні різних науково-технічних рішень, спрямованих на моніторинг радіаційної обстановки, а також персоналу, задіяного в роботах. В липні 1998 року одним із перших став розроблений спеціалістами зі США програмний комплекс STREAM, який використовувався для контролю доз опромінення персоналу. Також США були надане обладнання відбору проб повітря, контролю ядерної критичності (а саме електронну систему контролю нейтронних сплесків).

17. Зараз об'єкт “Укриття” контролюється створеною в рамках плану SIP інтегрованою автоматизованою системою контролю, або ІАСК. Вона являє собою розподілену дворівневу інформаційну систему з низкою сенсорів контролю, що були встановлені за п’ятнадцятьма різними маршрутами, включно з опорами та покрівлею машинного залу.

18. Сьогодні об'єкт “Укриття” сховано під найбільшою в світі рухомою арковою конструкцією, відомою як новий безпечний конфайнмент або НБК.

19. Зовсім нещодавно в безпосередній близькості від об’єкту «Укриття» вчені Бостонського університету з допомогою робота «Спот», виробленого американською компанією «Бостон Дайнемікс» провели тести обладнання, які викликали масштабну зацікавленість з боку міжнародної спільноти.

20. Не можна забувати і про певний культорологічний вплив самого факту техногенної катастрофи на ЧАЕС та об’єкта «Укриття» як її символу. Були написані сотні різних писемних творів та музичних композицій на тематику аварії, а вихід 2007 року комп’ютерної трилогії S.T.A.L.K.E.R. спричинив справжній вибух, утворивши цілу молодіжну субкультуру, що об’єднала в собі книжкову серію, фестиваль S.T.A.L.K.E.R. Fest, конкурси косплею, а з приходом соціальних мереж — віртуальних спільнот, об’єднаних сюжетними перипетіями ігрового всесвіту.