Питання фізичної ядерної безпеки постійно знаходиться в полі зору міжнародної спільноти, міжнародних організацій та окремих країн.
Так, МАГАТЕ постійно розглядає питання фізичної ядерної безпеки на щорічній Генеральній конференції. Зокрема, на сесії Генеральної конференції, яка відбулася у вересні 2012 року, Генеральний директор МАГАТЕ Юкия Амано у своїй доповіді зосередив увагу на таких питаннях з фізичної ядерної безпеки:
• міжнародна правова база з фізичної ядерної безпеки;
• основні наради і координація діяльності в сфері фізичної ядерної безпеки;
• основні досягнення з кожного елемента плану з фізичної ядерної безпеки на 2010-2013 роки;
• зниження ризику;
• питання управління;
• цілі та пріоритети на 2012/2013 роки в сфері фізичної ядерної безпеки.
МАГАТЕ з метою надання державам-членам допомоги у встановленні і забезпеченні функціонування та стійкості ефективного режиму фізичної ядерної безпеки започаткувало серію публікацій з фізичної ядерної безпеки.
Однією з публікацій цієї серії є документ № 7 Nuclear security culture (Культура фізичної ядерної безпеки). Цей документ наводить визначення поняття «Nuclear security» (Фізична ядерна безпека) — попередження, виявлення та реагування на факти крадіжки, диверсії, несанкціонованого доступу, незаконного переміщення та інші зловмисні акти щодо ядерних та інших радіоактивних матеріалів і пов'язаних з ними установок. Необхідно зауважити, що поняття «Фізична ядерна безпека» включає в себе поняття «Фізичний захист», виходячи з його тлумачення з урахуванням завдань та основоположних принципів фізичного захисту Поправки до Конвенції про фізичний захист ядерних матеріалів.
У цьому документі поняття Nuclear security culture (Культура фізичної ядерної безпеки) визначається як «комплекс характеристик, поглядів і рис поведінки індивідуумів, організацій та установ, що слугують для підтримки та зміцнення фізичної ядерної безпеки».
В офіційному перекладі МАГАТЕ на російську мову поняття «Nuclear security culture» звучить як «Культура физической ядерной безопасности».
Терміну «Nuclear security culture» в українському законодавстві відповідає термін — Культура захищеності.
«Культура захищеності — характеристика діяльності організацій та пове¬дінки окремих осіб, яка свідчить, що захищеності ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання приділяється увага з урахуванням значущості такої захищеності для забезпечення ядерної та радіаційної безпеки та вимагає від експлуатуючих організацій забезпечення належного рівня культури захищеності на всіх етапах життєвого циклу ядерної установки».
(Закон України «Про фізичний захист ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання», стаття 1).
Завданням культури захищеності є зменшення ризику вчинення несанкціонованих дій щодо ядерних та інших радіоактивних матеріалів та пов'язаних з ними установок.
Культура захищеності на ядерних установках нерозривно пов'язана з культурою безпеки.
«Культура безпеки — набір характеристик і особливостей діяльності організації і поведінки окремих осіб, який встановлює, що проблемам безпеки використання ядерної енергії як таким, що мають вищий пріоритет, приділяється увага, визначена їх значущістю».
(Загальні вимоги до системи управління діяльністю у сфері використання ядерної енергії, затверджені наказом Держатомрегулювання України від 19.12.2011 р. N190, пункт 1.4).
Культура захищеності та культура безпеки мають спільне завдання — зменшення ризиків, які стосуються радіоактивних матеріалів і пов'язаних з ними установок, хоча між ними і є відмінності.
Однією з характеристик культури безпеки є відкритість, прозорість і наявність діалогу в цій сфері між організаціями та особами, що забезпечують технічну ядерну безпеку, а культура захищеності вимагає від будь-якої організації та особи негайно реагувати на будь-яку несанкціоновану дію щодо ядерних матеріалів та пов'язаних з ними установок, забезпечувати захист інформації, яка стосується фізичного захисту. Ефективна культура безпеки досягається шляхом:
• усвідомлення кожним працівником у сфері використання ядерної енергії важливості забезпечення безпеки;
• забезпечення високої компетентності та професіоналізму персоналу;
• визнання високого пріоритету безпеки керівниками;
• визнання загальних цілей безпеки будь-якою особою з персоналу;
• формування внутрішньої позиції кожної особи з персоналу щодо цілей і завдань з безпеки;
• забезпечення керівниками контролю за всіма видами діяльності, пов'язаними із забезпеченням безпеки, та своєчасного реагування на критику.
Метою ядерної безпеки є запобігання аваріям на ядерних установках, в першу чергу аваріям, які призводять до розплавлення активної зони реактора (АЕС Три-Майл-Айленд — 2 блок, березень 1979 року, Чорнобильська АЕС — 4 блок, квітень 1986 року та Фукусіма-1-1,2,3 блоки, березень 2011 року).
Довгий час вважалося, що в світі немає таких сил, які б пішли на вчинення злочину щодо ядерної установки, наслідки якого були б порівняними з наслідками аварій на Чорнобильській АЕС або АЕС Фукусіма-1.
Терористичні акти вчинені терористами-смертниками Аль-Каїди 11 вересня 2001 року щодо будівель всесвітнього торгового центру в Нью-Йорку та будівлі Міністерства оборони США у Вашингтоні показали, що в світі такі сили є.
Завдання протистояти таким силам покладається на фізичну ядерну без¬пеку складовою частиною якої є фізичний захист.
До загроз, яким має протистояти фізичний захист відносяться терористи, диверсанти, інші злочинці, які набувають і використовують в злочинних цілях:
• ядерні матеріали для створення імпровізованого ядерного пристрою;
• ядерні матеріали та інші радіоактивні матеріали для подальшого перепродажу;
• джерела іонізуючого випромінювання для створення радіологічного розсіючого пристрою («брудної» бомби).
Традиційно фізичний захист забезпечує захищеність ядерних матеріалів і пов'язаних з ними установок, а також ядерних матеріалів під час перевезення.
Фізична ядерна безпека охоплює більш широке коло завдань і поширюється на всю країну, наприклад виявлення контрабанди радіоактивних матеріалів на кордоні, виявлення радіоактивних матеріалів, що перебувають в незаконному обігу.
Розвиток ядерних технологій закономірно призвів до збільшення кількості об'єктів сфери використання ядерної енергії. Кількість ядерних установок та інших об'єктів використання ядерної енергії постійно зростає. Здійснення диверсії щодо таких об'єктів є привабливим для терористів, враховуючи вплив потенційних радіологічних наслідків диверсії на населення та навколишнє природне середовище.
Приклад 1.
У грудні 1994 року поліцією міста Праги (Чеська Республіка) було затримано автомобіль з трьома підозрілими особами. В результаті обшуку автомобіля було знайдено два контейнера з невідомою речовиною загальною масою 2,7 кг. Як виявилося, цією речовиною був високозбагачений уран (87,7%). Слідством було встановлено наступне. У березні 1994 року мешканець м. Обнінськ (Російська Федерація) отримав від одного з членів місцевого злочинного угрупування, якому цей чоловік був винен велику суму грошей, невелику капсулу зі зразком урану. Знаходячись під примусом, чоловік мусив знайти покупців для більш великої кількості такого урану. Він відвіз зразок на територію Білорусії, де зустрівся з двома чеськими бізнесменами (один з них у минулому був вченим-ядерником), які виявили зацікавленість у придбанні ядерного матеріалу. У подальшому контрабандний уран був доставлений залізницею з Москви до Праги. Слідство також з'ясувало, що ядерний матеріал був викрадений з Фізико-енергетичного інституту, що знаходиться в м. Обнінську. Окремі зразки такого ж урану пізніше були знайдені у іншому місці на території Чехії, а також у Німеччині. За словами затриманого мешканця м. Обнінськ, «продавці» його запевняли, що у разі необхідності вони були б в змозі забезпечити поставку майже тонни високозбагаченого урану.
Терористи та інші злочинці крім крадіжки ядерних матеріалів можуть вчинити диверсію щодо ядерної установки та ядерних матеріалів або використати ядерну установку з терористичною метою.
Приклад 2.
У листопаді 1994 року на Ігналінській АЕС у Литві мала місце загроза вибуху реактора типу РБМК. Члени місцевого злочинного угрупування, вимагаючи від уряду країни звільнити свого керівника, засудженого до смертної кари, погрожували у разі відмови підірвати ядерний реактор. Пошуки на АЕС вибухового пристрою результатів не дали, але замість цього було виявлено збої у роботі системи управління реактором АЕС. Оперативне слідство з'ясувало, що підкуплений злочинцями програміст станції вніс зміни до програми управління одного з реакторів, внаслідок чого змінилися параметри швидкості вводу уранових стержнів в активну зону, що могло призвести до втрати контролю над ядерною реакцією. Спроба була попереджена оперативним персоналом.
Успішне протистояння загрозам ядерній установці та ядерним матеріалам здійснюється перш за все людьми, які працюють в уряді, в організаціях та на установках, до посадових обов'язків яких відноситься здійснення заходів з фізичної ядерної безпеки (фізичного захисту).
Ефективність виконання цими особами заходів з фізичного захисту в значній мірі залежить від рівня культури захищеності, притаманної цим особам.
Держава встановлює політику забезпечення фізичного захисту, розподіляє та координує обов'язки щодо забезпечення фізичного захисту, встановлює правову основу в сфері фізичного захисту.
Організації є відповідальними за стан забезпечення фізичного захисту на ядерних установках, які знаходяться в їх підпорядкуванні. Організації формують та доводять до відома персоналу та населення політику в сфері фізичного захисту, забезпечують навчання персоналу фізичного захисту, зокрема з культури захищеності, здійснюють діяльність відповідно до наданих їм дозволів та ліцензій.
Керівники організацій:
• забезпечують усвідомлення персоналом наявності загрози ядерним матеріалам та пов'язаним з ними установками й важливості фізичного захисту;
• встановлюють систему мотивації персоналу за виконання завдань і вимог фізичного захисту;
• формують, впроваджують та підтримують культуру захищеності у персоналу, здійснюють заходи з впровадження кращого передового досвіду як вітчизняного, так і зарубіжного;
• своєю поведінкою та діями формують у персоналу думку про визнання ними пріоритету культури захищеності;
• здійснюють самооцінку стану культури захищеності в організації та оцінюють рівень культури захищеності їм притаманної.
Носієм культури захищеності в організації є її персонал. Персонал впливає на стан культури захищеності в організації шляхом:
• дотримання Кодексу професійної етики;
• дотримання процедур з фізичного захисту;
• уміння працювати в колективі;
• реагування на порушення окремими особами вимог фізичного захисту;
• усвідомлення впливу на стан фізичного захисту конкретних доручень, які дає йому керівництво.
Розвинена культура захищеності в організації характеризується:
• усвідомленням керівниками та іншим персоналом реальності існуючих загроз ядерним та іншим радіоактивним матеріалам та пов'язаним з ними установкам, які знаходяться в їх підпорядкуванні та експлуатації;
• усвідомленням керівниками та іншим персоналом важливості фізичного захисту;
• усвідомленням кожною особою з персоналу своєї ролі в забезпеченні фізичного захисту ядерних матеріалів та ядерної установки;
• наявністю у персоналу внутрішньої потреби виконувати свої обов'язки в суворій відповідності до вимог фізичного захисту та реагувати на порушення вимог фізичного захисту іншими особами.