Закон України «Про фізичний захист ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання»

Фізичний захист ядерних матеріалів, ядерних установок, радіоактив­них відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання спрямований на захист інтересів національної безпеки, попередження та припинення диверсій, крадіжки або будь-якого іншого незаконного вилучення ядерного матеріалу, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромі­нювання, а також зміцнення режиму нерозповсюдження ядерної зброї.

(Преамбула, абзац другий)

Фізичний захист — діяльність у сфері використання ядерної енергії, спрямована на забезпечення захищеності ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випро­мінювання та на зміцнення режиму нерозповсюдження ядерної зброї.

(Стаття 1. Визначення термінів, пункт 18)

Цілями фізичного захисту ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання (далі — фізичний захист) є:

•  створення умов, спрямованих на мінімізацію можливості вчинення диверсії, крадіжки або будь-якого іншого неправомірного вилучення радіоактивних матеріалів та зміцнення режиму нерозповсюдження ядерної зброї;

•  сприяння здійсненню заходів з розшуку та повернення зниклих ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючо­го випромінювання та зведення до мінімуму радіологічних наслідків диверсії.

(Стаття 2. Цілі фізичного захисту ядерних уста­новок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання)

Цілі фізичного захисту конкретних ядерної установки, об'єкта, призначеного для поводження з радіоактивними відходами, інших джерел іонізуючого випромінювання вважаються досягнутими за умо­ви, якщо виконано основні вимоги фізичного захисту згідно з цим Законом, забезпечується персональна відповідальність за функці­онування систем фізичного захисту ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого ви­промінювання.

(Стаття 6. Досягнення цілей фізичного захисту конкретних ядерноїустановки, об'єкта, призначеного для поводження з радіоактивними відходами, інших джерел іонізуючого випромінювання)

Верховна Рада України Законом України від 3 вересня 2008 року № 356-VI ратифікувала Поправку до Конвенції про фізичний захист ядерного матеріалу, підписану від імені України 8 липня 2005 року у м. Відні.

Цією Поправкою до Конвенції додається стаття 2А, в якій встановлюється вимога до держав-учасниць цієї Конвенції, під час виконання зобов'язань застосовувати основоположні принципи фізичного захисту ядерного ма­теріалу та ядерних установок, одним з яких є основоположний принцип F:

Культура захищеності

Усі організації, що здійснюють фізичний захист, повинні приділяти особливу увагу культурі захищеності, її розвиткові та підтриманню, необхідним для її ефективного впровадження в організації в цілому.

Після ратифікації Поправки до Конвенції про фізичний захист ядерного матеріалу, 17 листопада 2009 року Верховна Рада України прийняла Закон України за № 1718-VI «Про внесення змін до деяких законів України у зв'язку з ратифікацією Поправки до Конвенції про фізичний захист ядерного ма­теріалу», яким були внесені зміни до Закону України «Про фізичний захист ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання», в тому числі в частині розвитку та підтримання культури захищеності на ядерних установках, а саме:

Культура захищеності — характеристика діяльності організацій та по­ведінки окремих осіб, яка свідчить, що захищеності ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випро­мінювання приділяється увага з урахуванням значущості такої захищеності для забезпечення ядерної та радіаційної безпеки.

(Стаття 1. Визначення термінів, пункт 6)

Державна політика з фиичного захисту провадиться на засадах — визнання пріоритету культури захищеності.

(Стаття 3. Засади державної політики з фізичного захисту)

Орган державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки — роз­робляє і здійснює заходи щодо формування культури захищеності.

(Стаття 25. Повноваження органу державного регу­лювання ядерної та радіаційної безпеки)

Кабінет Міністрів України постановою від 21 грудня 2011 р. № 1337 за­твердив Порядок функціонування державної системи фізичного захисту. Цей Порядок визначає повноваження суб'єктів державної системи фізичного за­хисту та ліцензіатів з формування та розвитку культури захищеності, а саме:

Держатомрегулювання України — розробляє і здійснює заходи щодо формування культури захищеності, координує діяльність суб'єктів системи щодо підвищення рівня культури захищеності.

(Пункт 5)

Центральні органи виконавчої влади, які здійснюють державне управ­ління, Національна академія наук України — розробляють і здійснюють за­ходи щодо формування та розвитку культури захищеності у персоналу об'єктів системи на підприємствах, що належать до сфери їх управління.

(Пункт 5)

МВС України — розробляє і здійснює заходи щодо формування та розви­тку культури захищеності у особового складу військових підрозділів МВС, які виконують завдання з охорони та оборони об'єктів системи.

(Пункт 7)

Ліцензіати, що беруть участь у забезпеченні фізичного захисту конкретних об'єктів системи та перевезень — здійснюють заходи з формування та розвитку культури захищеності у персоналу конкретних об'єктів системи.

(Пункт 11)

 

Наказами Держатомрегулювання України встановлено наступні вимоги з формування культури захищеності.

Експлуатуюча організація забезпечує належний рівень культури захи­щеності на всіх етапах життєвого циклу ядерної установки.

(Загальні вимоги до систем фізичного захисту ядерних установок та ядерних матеріалів, затверджені наказом Держатомрегулювання України, від 28.08.2008 р. № 156, зареєстровані в Мін'юсті України21.10.2008р. за№ 1000/15691, пункт 1.7).

 Керівник підрозділу з охорони є відповідальним за: формування та роз­виток у персоналу підрозділу з охорони культури захищеності.

(Вимоги щодо застосування охорони в системі фізич­ного захисту ядерних установок, об'єктів, призна­чених для поводження з радіоактивними відходами, іншими джерелами іонізуючого випромінювання, радіоактивних матеріалів, затверджені наказом Держатомрегулювання України від 23.11.2010 р. № 164, зареєстровані в Мін'юстіУкраїни 15.12.2010 р. за № 1265/18560, пункт 2.11).

Стаття 18 Закону України «Про фізичний захист ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого ви­промінювання» встановлює, що до першочергових вимог фізичного захисту належить розроблення і виконання планів забезпечення фізичного захисту.

План забезпечення фізичного захисту ядерної установки та ядерних матеріалів містить:

•   на етапі будівництва ядерної установки — опис заходів з формування у персоналу ядерної установки культури захищеності;

•   на етапі введення в експлуатацію та етапі експлуатації ядерної установ­ки — опис заходів з формування і розвитку у персоналу ядерної установки культури захищеності;

•   на етапі зняття з експлуатації ядерної установки — опис заходів з під­тримання у персоналу ядерної установки культури захищеності.

(Вимоги до змісту та структури плану забезпечення фізичного захисту ядерної установки та ядерних мате­ріалів і плану забезпечення обліку та контролю ядерних матеріалів, затверджені наказом Держатомрегулювання України від 04.12.2008р. № 196, зареєстровані в Мін'юсті України 23.12.2008р. за № 1223/15914, додатки 1,3,5).

 

Стаття 25 «Про фізичний захист ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання» встанов­лює, що центральні органи виконавчої влади, які здійснюють державне управ­ління, та Національна академія наук України відповідно до своєї компетенції контролюють забезпечення фізичного захисту ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, джерел іонізуючого випромінювання.

Предметами перевірки з питань забезпечення фізичного захисту при проведенні комплексної перевірки є здійснювані підприємством відповід­но до плану забезпечення фізичного захисту об'єкта організаційно-правові та інженерно-технічні заходи, а саме — формування та розвиток у персоналу об'єкта культури захищеності.

(Порядок контролю за забезпеченням фізичного захисту ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання, за­тверджені Наказом Мінпаливенерго України, МНС України, НАНУкраїни від 17.10.2011 р. № 621/1095/656, зареєстро­вані в Мін'юсті України07.11.2011 р. за № 1267/20005, пункт 4.2).

 

Експлуатуюча організація здійснює оцінку стану системи фізичного захисту.

(Загальні вимоги до систем фізичного захисту ядерних установок та ядерних матеріалів, затвер­джені наказом Держатомрегулювання України, від 28.08.2008р. № 156, зареєстровані в Мін'юсті України 21.10.2008 р. за № 1000/15691, розділ 6).

 

Під час здійснення оцінки стану системи фізичного захисту на відпо­відність вимогам фізичного захисту перевіряються такі елементи системи фізичного захисту:

•   план забезпечення фізичного захисту ядерної установки;

•   захист інформації з обмеженим доступом з фізичного захисту;

•   процедури допуску персоналу ядерної установки та персоналу підряд­ників до виконання особливих робіт;

•  рівень кваліфікації персоналу підрозділу фізичного захисту;

•  рівень культури захищеності в персоналу підрозділів фізичного за­хисту та охорони;

•   визначення та супроводження об'єктової проектної загрози;

•   визначення рівня фізичного захисту ядерної установки;

• обладнання зон обмеження доступу засобами виявлення, телевізійного спостереження, контролю та управління доступом, освітлення, енергожив­лення, фізичними бар'єрами та укриттями для охорони;

•   застосування охорони в системі фізичного захисту;

•   процедури з фізичного захисту;

•   експлуатація інженерно-технічних засобів системи фізичного захисту;

•  заходи із забезпечення дієздатності об'єктового плану взаємодії у разі вчинення диверсії;
•   проведення оцінки вразливості;

•   фінансування заходів із забезпечення фізичного захисту;

•  документування діяльності з фізичного захисту.

Під час проведення перевірки рівня культури захищеності вивчаються:

• офіційна позиція експлуатуючої організації щодо розвитку та формування культури захищеності у персоналу ядерної установки;

•   заходи адміністрації щодо формування та розвитку культури захищеності;

•   дотримання персоналом ядерної установки процедур з фізичного захисту;

•  включення в програми навчання персоналу, який забезпечує експлуа­тацію ядерної установки, питань з культури захищеності;

•  відношення адміністрації ядерної установки та персоналу ядерної уста­новки до порушників процедур з фізичного захисту;

•   наявність на ядерній установці засобів пропаганди культури захищеності.

(Вимоги до оцінки стану системи фізичного захисту ядерної установки, затверджені Наказом Держатомрегулювання України від 20.12.2010 р. № 179, зареєстровані в Мін'юсті України 30.12.2010 р. за № 1443/18738, пункт 2.6).